Життя нерозривно пов’язане з природним середовищем. На ранніх етапах свого становлення людина, користуючись продуктами природи, не завдавала помітної шкоди природним ресурсам. Але з посиленням практичної діяльності, пов’язаної з винаходом знарядь праці, вплив її на природу неухильно зростав. В останні десятиліття ХХ століття у зв’язку із високими темпами науково-технічного прогресу, небувалим розширенням сфер матеріального виробництва він став особливо значним і великомасштабним. Неухильно зростає населення нашої планети, що потребує відповідного збільшення видобутку й виготовлення життєвих ресурсів для забезпечення його проживання. Наслідки впливу людини на навколишнє середовище сумні й тривожні: порушуються природні угруповання й ландшафти, забруднюється атмосфера, морські акваторії і прісні водойми, руйнується ґрунтовий покрив, зменшуються лісові ресурси та чисельність видів рослин і тварин, хімічні сполуки, які циркулюють у біосфері, шкодять здоров’ю людини та всьому живому.

Людина й суспільство повинні докорінно змінити своє ставлення до природи та її ресурсів. У наш час людство спроможне виробляти достатню кількість сільськогосподарської й промислової продукції, не завдаючи шкоди навколишньому середовищу. Досягнення науки й техніки відкривають не тільки можливості для задоволення потреб людини, але й створюють передумови для збереження і примноження ресурсів Землі. Людство в змозі істотно поліпшити умови, які склалися в біосфері планети! Рятівником людства від екологічних катастроф може стати рослина, яка першою зацвіла у космосі — це ріпак.

Використання ріпаку як можливого засобу боротьби з адвентивними рослинами

Київ є одним із найбільших центрів в Україні первинного проникнення, закріплення, автономного розселення, повної натуралізації та подальшої експансії адвентивних (заносних) рослин. Зараз в урбанофлорі Києва їх нараховується понад 600 видів. Найбільша кількість адвентивних рослин походить з Північної Америки, Середземномор'я, Середньої Азії, Кавказу та Західної Європи.

Значну частину адвентивної компоненти урбанофлори Києва складають злісні та карантинні бур'яни (74 види). Серед адвентивних рослин є отруйні, яких загалом нараховується 111 видів. Найбільш небезпечними є болиголов, чорнощир, переступень, лаконос, ваточник та ін.

Значна частина рослин є продуцентами алергенів (44 види) і викликають стійкі та важковиліковувані полінози людей. З них найвідоміша амброзія полинолиста, що викликає алергійну хворобу - осінню сінну лихоманку, та астматичні загострення. Експансія цієї рослини на теренах Києва уже набрала незворотній характер, захопивши майже 40 відсотків його території.

Для боротьби з адвентивними рослинами ми пропонуємо використати властивість рослин взаємно впливати одна на одну (як позитивно так і негативно). Це явище має назву алелопатія. Прикладом позитивної алелопатії є здатність пряних культур впливати на смакові властивості овочевих культур, так наприклад базилік духмяний покращує смак томатів, а кріп – капусти. Прикладом негативної алелопатії є здатність деяких сортів озимої пшениці пригнічувати ріст бур‘янів.

Ми пропонуємо біологічний бар‘єр створений з рослин-аборигенів для пригнічення росту адвентивних рослин. Це має бути суміш багаторічних злаково-бобових травосумішей створена з ріпаку, люпину, сої та пирію звичайного.

Ріпакова олія як один з основних видів сировини для виготовлення альтернативних видів палива.

"Біодизель", як його називають, – це продукт переробки рослинних олій або мінерального дизельного пального з додаванням 20-25% етанолу. Біодизель використовується самостійно або в суміші зі звичайним дизельним пальним. Одним з основних видів сировини для біодизельного палива є ріпак. Він містить багато жирів, що забезпечує високу теплоту згорання.

Виробництво біодизелю наразі доступне лише тим, хто самостійно вирощує ріпак і робить ріпакову олію на власних потужностях. Тому потенційне коло виробників біодизпалива на сьогодні обмежується великими агрофірмами, що обробляють 10-20 тис. га землі і використовують пальне, вироблене з біологічної сировини, виключно для власних потреб.

Порівняно з пальним із нафти для автомобільного транспорту, біодизельне паливо на основі ріпакової олії відзначається суттєвими перевагами. Головні з них:

• воно майже не містить сірки, тому його використання зменшує викиди в атмосферу сірчаного ангідриду (на 1 тис т, якщо замінити 250 тис т дизпалива з нафти такою ж кількістю біодизелю з ріпаку);
• при спалюванні біодизелю не підсилюється парниковий ефект, оскільки ріпак, як і вся біомаса, є СО2-нейтральним;
• високий ступінь біологічного розкладу за відносно короткий період. Згідно з міжнародним тестом CEC L-33-A-93, за 21 день біологічний розклад сягає 90%;
• зменшується концентрація шкідливих речовин у вихлопних газах. Зокрема, димність газів зменшується вдвічі, а концентрація СО, НС і твердих частинок, особливо сажі, знижується на 25-50%;
• як продукт переробки рослинної сировини, біодизель не містить канцерогенних речовин, таких як поліциклічні ароматичні вуглеводні та, особливо, бензапірен;
• ріпакова олія відзначається більшим, порівняно з дизельним пальним, вмістом кисню (11 та 0,4% відповідно). Тому для повного згорання 1 кг ріпакової олії потрібно менше, ніж для дизельного пального, повітря (12,9 та 14,45 кг відповідно).

Україна має сприятливі умови для вирощування ріпаку. Зараз ріпаком засівають лише близько 150 тис га, тоді як для цього придатні 75% орних земель.